Двох синів ростила мати,
Їх любила колисати,
Колискової співати…
Стало серце завмирати,
Як зросли сини…
І молилася ночами,
Бо горнулися до мами,
Мудрими росли синами,
З сильними крильми…
Час проходив, скоро з хати
У політ пустила мати,
Люблячих синів…
Наказала на дорогу,
Щоб завжди молились Богу,
Обминали, щоб тривоги,
Мирно дзвін дзвенів…
І сини увись злетіли,
Бо були міцними крила,
В небі неньки України,
Голос забринів…
І почула крик дитячий,
Наче в небі сонце плаче,
Помолилась за удачу,
За своїх синів…
Сльози мамині почули
І додому повернули,
Бо колиски незабули,
Пара голубів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441064
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2013
автор: Віталій Назарук