Я – вітер, що кохається з океаном… Пристрасть цю буря вінчає!
Ти ж – небо, що зливається з грозою, а грім розтинає мовчання.
Я – спокій, що залюблений в хаос, та спочиваю в гармонії.
Ти ж – простір, що прагне лиш волі, але не для мене – в теорії...
Я – ніч, що чекає на ранок, щоби місяць із сонцем з’єднати.
Ти ж – злива, що створює райдугу, щоб людям про суд нагадати…
Я – поле, зчароване м’ятою і смаком найперших цілунків.
Ти ж – місто, спокушене владою, що грає у щирість стосунків…
Ми з різним зарядом іони! Відштовшуємося без правил й закону.
Ми чхаєм на доводи розуму – ми коханці усупереч всьОму…
________________________________________________________________
*[b]Коханці[/b] – від слова «кохати»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441059
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.08.2013
автор: nadionchik