Йде Маруся по селі,
Мов поважна пані,
Знають люди геть усі,
Є для цього дані.
Були в неї вже свати,
Горда, мов цариця,
Скоро заміж буде йти,
Буде молодиця.
Нехай заздрять всі дівчата,
Є на те причина,
В нареченого є хата,
І крута машина.
Буде їздити, як пані,
А, як зморить втома,
Їстиме у ресторані,
Відпочине вдома.
Ішла собі міркувала,
На майбутнє плани,
Зачепилася і впала,
Лежить і не встане.
Вмить забула те, що пані,
Лайка село вкрила,
Правда це не на дивані,
Скрізь ходить скотина.
Ставай, Манько, уже годі,
Товкти ту багнюку,
Будеш дякувати долі,
Що пройшла науку.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/271-marusya.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.08.2013
автор: Антоніна Грицаюк