Мені учора нічка ворожила
На зорях полум'яно-золотих,
Тлумачила, гадала по світилах,
Змагала долю визріти у них.
І щось без перестанку шепотіла,
Допоки не вгавали цвіркуни...
А я стояла тиха і несміла
В обіймах неосяжної луни.
Вдивляючись у засвіти незримі,
Вигойдувала сонми сподівань
На те, що у небесній віще-скрині
Нема жалів, нема розчарувань.
І згірклого, сумного темнослів'я
Мольфарка-ніч не вирве із глибин
Бездоння таємничого сузір'я,
Де вічності незмежний часоплин...
Стояла і в далекі переливи
Вслухалася-чекала дивини,
Усе навкруг до сну горнуло крила
І тільки не вгавали цвіркуни...
(1.08.13)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440951
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2013
автор: Леся Геник