Вже не болить, що осінь наступає,
І що весна лиш в споминах щемить.
І байдуже, що друзі покидають
В тяжку, здавалося б, для мене мить.
Вже не бентежить, що зникає вірність,
Оспівана в баладах і піснях.
Не розливається по жилам ніжність,
Коли дивлюсь на сонне немовля.
Вже не хвилюють вечори й світанки,
Де білі лебеді в імлі ячать.
Не хочеться з коханим аж до ранку
Зануритися в трави і мовчать.
Дивитися й дивитися на небо,
Де безліч зір і серед них - твоя...
У сказане вам вірити не треба:
Болить мені минуле... Іще й як...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440814
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.08.2013
автор: Лариса Журенкова