Позаду Карпати, дорога до хати,
Серце щемить, шкода залишати,
Душа, мов та птаха, туди б полетіла,
Туди, де Говерла, найвища вершина.
Там ближче до Бога, до вічного раю,
Почуй мене, Боже, тебе я благаю,
Почуй цю молитву, щире каяття,
Дуже вже грішне наше життя.
Блуд, мов павук, сповив Україну,
Впину немає, снує павутину,
Храми будують, мов линуть до Бога,
Та дуже в багнюці чомусь та дорога.
Тут помолився, там обікрав,
Грошима торбину щільніше напхав,
Вона все по швах, тріщить та тріщить,
Народ, мов камінний він потерпить.
А скільки терпіти, досить знущання,
Найми дістали, поневіряння,
Почуй мене, Боже, тебе я благаю,
Твій суд справедливий я добре це знаю.
Пошли Україні добробут та славу,
Щоб ми раділи за нашу державу,
Дорога додому, дорога до хати,
Уклін вам низенький казкові Карпати.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/270-povernennya-z-karpat.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440573
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.07.2013
автор: Антоніна Грицаюк