Одаль вуличних течій
в лагуні з акацій і лип
в прохолоді відречень
в палаці збудованих хиб
де в стінах зрешечених
руйнація шириться вглиб
і вітер приречений
зривається з виєм у схлип
де скрегочуть хрипливо
уламки розбитого скла
все зурочено вкрила
серпанком тужливим імла
хтось щоночі білилом
окреслює наші тіла
і шепоче над ними
як версію -
любов
своє віджила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440544
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2013
автор: Олександр Деркач