Ти думаєш, легко ховатись за пишними фразами?
Годинник – мій лікар – таблетки-хвилини виписує.
В моїх коридорах – паяци зі злими гримасами.
А докори падають в серце іржавими списами.
Ти знаєш, як боляче зорі стирати долонями,
Писати романи на скелях забутого берега?
Мої сновидіння хворіють очима бездонними,
І мовчки проходять з худими валізами березні.
Ти знаєш, як гірко мережити місячне марево,
І пити коньяк, зафарбований смутком і кавою,
Мій день, як завжди, ледь розмитий і трохи захмарений.
А ніч – із очима твоїми, очима лукавими…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440398
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2013
автор: Лілія Ніколаєнко