Коли сонячний промінь проб’ється крізь товщу води,
Ненароком освітить замулений наполовину,
Невідомо коли потонулий, мабуть, назавжди
Для суспільства утрачений за невідому провину,
Гарний навіть на дні і міцний, яким був за життя,
Та самотній тепер, не потрібний нікому, без пари,
Через чорну невдячність приречений до забуття,
Філософськи витримуючи злої долі удари,
Течією з верхів’їв принесений в наші краї,
Де в струмках відбиваються верби плакучі та клени,
Полонений води, але вірний служитель землі –
Велетенського розміру гумовий чобіт зелений.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440336
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2013
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)