Замуруй, будь ласка, моє тіло,
На руках намалюй хрести.
Коли моє щастя тобою п'яніло,
Я забувала, що ми атеїсти.
Відрубай по-коліна моє кохання,
На голову одягни лавровий вінок.
Я змогла. Я виграла це змагання,
Тільки дайте, будь ласка, води, ковток.
О ні, спіткнулась і все таки впала,
Не дочекалась живої води.
"Нудно жила, але щиро кохала",
Цього не напишуть біля труни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440299
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2013
автор: Веруш Далі