дахи будівель уже без присмаку солі
остання сльоза опущена два роки тому
і ті єдині вулиці не майоріють нашими тінями
уже близько двадцяти чотирьох місяців
старий асфальт вдихає уже не наші запахи
наші райони ліниво мовчать щовечора
наші постаті стерлися зі спільних фото
твоя мама втомлена
я вкотре з тобою безуспішно прощаюся
знаєш серце вже не так вистукує
якось не солодко гірко без присмаку
невже тобі дійсно настільки байдуже
усю свою любов віддала разом з серцем
я ж його з кров’ю вирвала
видерла вийняла віддала
без права повернення
а ми з тобою зустрічатимемось поглядами
я буду достатньо щасливою а ти помірно-мінливим
захочеш віддати любов краще викинь
без тебе вона не вартісна – з тобою удвічі більше
є ж така любов що навпомацки
ніби ти є тільки теоретично
присутність твоя вже доволі незвична
а я скам’яніла почуттями знищена
© (авт. - 2012 р.)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440298
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2013
автор: VOSKRESENSKA