Моя свобода кровоточить віршами,
Твою самотність віддзеркалить римами.
Всі болі оксамитом ти завішуєш,
А я його зриваю так нестримано.
До раю ми удвох пролог напишемо.
Так довго я літала небом відчаю,
Горіла льодом і кричала тишами,
Щоб у твоїй спокусі стати вічністю.
Янтарні сльози застигають ніжністю,
П’янкі вуста зливаються рубіново.
Люблю тебе. Такий розкішно-грішний ти!
В твої бажання упаду лавиною…
Твоя самотність із гріхами вінчана.
В твоїх зіницях – міріади пристрастей.
Моя свобода, у вітрів позичена,
Медовим каяттям в душі залишиться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440128
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2013
автор: Лілія Ніколаєнко