[i](гекзаметр для любого песика Ральфа)[/i]
Друг мій, ти поруч. Дивись: чи не зорі нам світять із неба?
Сонце, покинувши світ, залишило удвох нас з тобою.
Що ж, любий Ральфе, дивись: чи нектар не підносить нам Геба?
Час мимоволі спливав, побажавши для неба спокою.
Друг мій, ти поруч. Почуй: відбивається тиша липнева
В трелі сумній цвіркунів, чи глухому совинім гуканні.
Ти лиш, мій друже, почуй: поодинці шепочуть дерева,
Осторонь водячи нас в пізнавально-інертнім блуканні.
Друг мій, ти поруч. Присядь. Непроглядної тиші хвилини
Ввірили нам дух пригод у затьмарену зорями вічність.
В лісі десь повзає гадь, поневіреним простором лине,
Ми ж і прямуймо туди, відшукати журби лаконічність.
Друг мій, ти поруч. Відчуй: закрадається вітер за спину;
Просить зайти нас у ліс, оповивши увагу ліворуч.
Тихо й повільно забудь кожну болю і страху краплину.
Впевнено йтиму вперед, коли ти, любий друже мій, поруч.
Amicus humani generis(лат.)- друг роду людського
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440111
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.07.2013
автор: Oleg Kolibaba