Тобі би вирости з проклятих штампів
Мене обійняти і іти
З досвіду пройдених етапів
Будувати навчитися мости
Розтікається образа пастою чорнильною
На серці аж гірчить
Та я не хочу бути вільною
Хай прапор твій надалі майорить
Любий, наш човен в що перетворився?
Любові крихти його ледь тримають на плаву
Навіщо ти в своєму світі зачинився ?
Навіщо весь час оголошуєш війну?
Не треба зайвих душі трепанацій
Не треба осклизлих, болючих слів
Давно опав цвіт акацій
І твій банк почуттів збанкрутів
Жаль, я для тебе більше не квітка
А ти – не мій садівник*
Спільних мрій замкнена клітка
Наші дні йдуть на лік
Давай без фальшивого сміху
Перед бурею тишу не варто чіпать
Нам Бог послав щастя на втіху
А нам через гордість його не пізнать
© Леся Приліпко, 28.07.2013 р.
* Вважається, що Жінка — це Квітка. А чоловік — Садівник. Садівник доглядає і ростить Квітку. Квітка в свою чергу дякує йому, даруючи свою ніжність і красу. У найкращого і найдбайливішого садівника найпрекрасніша Квітка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440093
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2013
автор: Леся Приліпко-Руснак