Твоє незгасиме кохання,
Вогонь розпалило, горить.
Розбурхало річку чекання,
Як чайка над плесом кричить.
Цілує краплинки в долонях,
Думками безумними снить.
Скропило дощем сподівання,
Струмочком весняним біжить.
На дні у душі розвидніло,
Вулканиться кров, клекотить.
Сердечко у небо злетіло,
Як птаха в небесну блакить.
Торкнуся рукою до скроні.
А в венах пульсує тремтить.
Заглянути б в очі бездонні,
І в них, розчинитись за мить!
Візьми на крилята лелеко,
Візьми тебе прошу візьми.
Ой, як же ти долю далеко,
Хоч крильМи прошу обніми,
Я прошу обійми..!
Присвячую Валентині Ланевич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.07.2013
автор: Дід Миколай