Завмираю обличчям в ніч.
У безмірно глибоку тінь.
Не мовчи, я прошу, поклич,
Чи з промінням тихо прилинь.
Не зіркам розкажу про сни
І не місяць думкам суддя.
Тільки вітер і небо з ним
Відчайдушно мені годять.
Завивають… і я реву.
Не від ран, не від щемних слів.
Поміж маренням, наяву
Розлюбити мене хотів.
Та не стало тобі снаги
Розтоптати чутливість фраз,
Розділити на - я і ти…
Їх без дозволу ділить час.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439824
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.07.2013
автор: Любов Чернуха