У двадцять два
люди підносяться над світом і гинуть від світу...
А ти,а що ти?
Не посадив дерева,не викохав цвіту,
Застряг в болоті суєти!
У двадцять два
люди йшли на смерть,вершили подвиги і говорили з Богом...
А ти?А що ти?
Куди ведуть тебе криві дороги?
Старі і нетривкі мости?
У двадцять два
дитинство вже поховане навіки!
Тобі залишились слова,
Як дар небес для недоріки!
У двадцять два,
Весь світ у тебе під ногами,
І віра в серці ще жива,
Ти весь наповнений морями...
Листами,віршами,любов*ю...
У двадцять два
Всі ангели з тобою!
У двадцять два
люди підносяться над світом і гинуть від світу...
А ти,а що ти?
Не посадив дерева,не виростив цвіту,
Замерз в полоні суєти!
26.07.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439718
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.07.2013
автор: Той,що воює з вітряками