Стрілки завжди переводив ти

Руки  холодні.
І  сухі.
Голос  холодний.  
І  сухий.
Серце  холодне.
І  сухе.
Тут  досить  мене
І  досить  тебе.
Не  намагаюсь
Змінити  щось.
Не  намагаюсь
Тебе  змінити.
Ти  й  так  не  той.
Я  й  так  вже  хтось.
Ми  якось  йнакше  будем  жити.
Небо  розколюється  в  мені.
Де  та  журба  одна?  Одна..
Де  вже  ті  ми?  І  ми  одні.
Те,  що  було  -  то  є  пелена.
Я  забуваю  про  літній  час.
Стрілки  завжди  переводив  ти.
Але  тепер  немає  нас.
І  я  шукаю  куди  іти.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439632
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.07.2013
автор: Куценко Альона