Ти їй даруєш всі світанки,
Тепер належиш тільки їй.
А я своїх ілюзій бранка,
І світ без тебе, мов німий.
Та я ж сама собі казала,
Як поєднало нас життя:
"Не полюби - любов-омана,
Й гостропекучі почуття."
В кулак я силу не зібрала,
Піддалась волі... А тепер
Реву в зімн́уте покривало,
Бо ти болиш поміж ребер.
Та, знаєш, тішить лиш єдине,
Я не бреш́у, мій свідок - Бог,
Що на цей день, на цю годину
Хоч ти щасливий з нас обох.
//26.07.13//
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439585
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.07.2013
автор: Marisong