ріж, ось цю, що нерівно дише,
щоби на дольку менше,
щоби на милю ближче,
щоби відчути краплю тільця під язиком,
де корабельне днище
в спеку днів-перевалів
де не хвата вугілля,
де під грудьми - камінчик,
де біля ніг пісок...
як же блищать коралі
диво, а не, намисто
колір тихий спокійний
гумовий килимок
хочеш сховати під листям
стиснути зжати здавити
смаком на губи впасти
шурхітом у візок
і відлетіти подалі райдугу перевернути...
дітям й собі на втіху
птахи кохаються сміхом
падають до гілок пір'я
летить по світу бреньки
шубовсі крики, гарно як їм... удвох
вулички замаленькі крильця порхають
літо...
ліс у платтях зігрітий,
ранком ще буде час, вип'ємо гущу сніданком
павовим оком до мрії,
ось, ще одна, рівненька ....
ріж, не забудуть про нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439554
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2013
автор: Ольга Ратинська