Йдучи стежиною додому,
Поміж пустих і зморених людей,
Я слухала як б’ється серце,
Й ловила кожний подих вітру…
Самотня спека огортала місто,
Лишаючи надію у дощі,
У хмарах тих що виринали,
Загадуючи нові мрії…
Спокуті горем та розчаруванням,
Ми рухались вперед
Ми думали але мовчали
Про те що втрачено давно..
Можливе ми колись вернемось знову
Згадаємо свої слова
Як ми клялись,
Як ми кохали…
Та поки зникла віра,
Вже досить марних сподівань
Залишим все позаду
Лиш спогад...
Він один..
Залишиться .. Назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439496
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2013
автор: Olenka