Без страху, без сумління і без болю -
Але завжди з усмішкою в устах.
І тисячі разів кляв свою долю!
Вона ж була відверта і проста.
Разів з десятки падав на коліна,
Більш сотні спроб піднятися із них.
Ночами тихо плакав, як дитина,
А вранці прокидався й далі біг.
А доля все вела свої розмови,
Вела стежками пройдених життів.
Він падав, підіймався знову й знову,
Шукав для себе кращий із світів.
Траплялись на шляху круті пороги,
Провалля, кручі, вітер, дощ і сніг,
Але не зупинялись його ноги, -
Все далі йшли бруківкою доріг.
У вирій відлітали вже лелеки,
Туманом накривало болота,
Він це зробив - знайшов свій край далекий,
Та в серці залишилась пустота
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439480
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 25.07.2013
автор: Son of Anarchy