сідай, доню, я знаю ти хочеш...
поскоріше добратись до дому,
бачу, очі твої, так лоскочуть,
викликають у серці оскому...
це не Хамер, та й я старенький
відвезу, куди скажеш, маленька)))
хоч мовчи, хочеш очі закутай,
а я спати - мені не можна...
ця баранка- моє гніздечко,
та не сам я кволикаю вдома
є дружина, та я, потурмаком
часто густо бере мене втома...
ні онуків, є діти, обоє...
десь в країні пасе, куропатить
на хазяїна гне свою спину
а тих кур, аж сто тридцять з гаком...
каже, там, не як вдома, у церкву
взяли хлопця з собою до мирту,
там заснув, ні, не син, чолов'яга
сімдесят уже тому смерду...
а дружина під лікоть, як крикне
той прокинувся й гроші рахує...
каже син, та, я ж звикнуся,
якось звикну...
а донька -десь штурмує небо
у Америці з турком, повчає,
нашу мову, "вєдь ми іностранці"
приїздила, одяг вишиванку,
вивчив "здрасьтє" і "хочу їсти"
в остальному він турок, та я...
може й я якось ,доню, звикну...
жінка в іншій кімнаті спить,
нещодавно, життя, як комедія,
скайп заглючив, вона не кричить,
то звичайна людська трагедія...
але я на той скайп молюсь,
бо буває під вечір нап'юсь
й у кубельці своїм зостаюсь,
колимажка моя, рідненька,
головне у житті цьому плюс
відшукати, а все "википедія"
прозріває, хай, а я мчусь,,,
ось, Житомир твій, дочку,
не вгледів я...
-скільки вітер ваш коштує дядьку?
та й фольксваген ваш хоче пить...
-без носків я катаюсь, доню
а у баці ще повно, хай спить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439469
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2013
автор: Ольга Ратинська