[i]«…ми вийшли на рубіж».
Борис Олійник[/i]
Так і живем: ми вийшли на рубіж
укотре вже, а злагоди нема.
І 21-й ріже, наче ніж,
і знову не весна у нас – зима.
І знов Дніпро закутий в береги,
сумує в злотоверхому Богдан,
бо ми свободу не уберегли –
пішла в полин, неначе у туман.
Під тягарем дошкульних лихоліть
в юдóльні злигодні за рядом ряд
злягли ми знов…
…Неподалік стоїть
не лицар, ні, – нестарший «старший» брат.
І понукає нами, під обріз
узявши всіх до самих немовлят.
Кривавиться вгорі Великий Віз
від наших неприкаяних утрат.
Своє ж охвістя (тéмряві уми)
йому не суперечить ні на гріш.
… Вороння кряче нам услід, бо ми,
мабуть, іще не вийшли на рубіж.
[i]12.01.2013[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439407
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2013
автор: Чир Нестор