Так солодко умів брехати
І артистично так ввійшов в довіру
Що крадькома украв у мене віру
Ти запевняв: Скучаю!
Сумно! Одинокий!
І повідомлення лились дощем
ТИ був творцем свого фальшивого театру
Напевно усе життя сценарій із азарту
Що складений ігрою в почуття
і я наївно повелась на всі твої фальшиві посилання
Я вірила, що щирі всі зізнання
І літо провела немов примара
Повірила актора , купила вже квитки в надію на виставу
Та це була дешева мелодрама
Брутальна гра із почуттями серця
Я думала, це той!!!
Надійний, вірний...
Я ввічливо відкрила двері в душу
Впустила в серце
вірність берегла
Тепер за це розплачуватись мушу
та всеодно переживу
не розіб*юсь бо я не з скла
Забуду все,бо вже в душі весна
Але скажи? Навіщо
так жорстоко?
У чім моя вина?
Напевно в тім , що не розгледіла
Де правда, де брехня?
Наївно вірила
щирість й почуття
Побачення з тобою
стали мені роком
Жаль помилки
затьмарюють життя
Переболіло...
Цю дику біль
я сміхом прогнала
Та все таки
я чисту душу зберегла
І все таки кохання я знайшла
Вже інший і не ти
Тримає міцно руку
Так лагідно торкається плеча
І просить щиро повернись в життя
Та вже тепер
Кохає він мене за двох
Настирно гріє серце від зими
Бо вже ніколи не пролунає слово "Ми"
Є тільки я і він
А ти полинув в долини..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439227
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2013
автор: метелик вітру