Ти малювала квіти на потертому папері,
А я стояв й збирав зів’ялі пелюстки,
Що ти колись зривала, сидячи у сквері,
І промовляла, тремтячи,:”Кохав чи ні?!”.
Кружляли пелюстки і падали додолу,
А в них, в тих пелюстках — відлуння почуттів,
Тих почуттів, що розпинали твою душу сивочолу
І кидали мене у вир безсонних каяттів!
Не відаю тепер чи правильно тоді усе зробили?!
Хто винен був , а хто залишився правий?!
А поки що — цвіли лиш квіти на потертому папері,
Що я колись з тобою не зберіг…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439144
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2013
автор: Дмитро Волинський