я слуга, не служниця зброду
я слугую натхненню доби
коли стрілки вгамовують вроду
вимагаючи- хоч дороби
усі справи тендітні і ніжні
не чіпляються за ножни
коні-ястреби в яблуках сніжні
під копитцями стріха пожни
серпом-місяцем конюх блукає
поганяє поганином сни
сни мені мій слуга привітає
літо прояви тої весни
не минуть не минуться злеліє
бахромою на ліктях корчми
коси стрічками на твої вії
хай повіє повія... то ми...
не кохаємось... мліємо млієм
під дощами нічної пітьми...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439039
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2013
автор: Ольга Ратинська