В моєму морі стало монотонно,
Затихли бурі і померло все.
І стало якось чорно і бездонно
Кораблик мій знов хвиля не несе.
Затих весь Всесвіт, чекаючи на диво,
Можливо знов надія оживе.
І хочу я колись побачити щасливе
Націю і людство, що живе.
Живе, не просто так існуючи,
Ведучи пусту розмову,
Око Батькове милуючи,
Опираючись на Його волю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438987
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2013
автор: Оленка Руденко