Цвіту тобою, наче травнем,
навіть у місячній плавбі.
Де стишено лежали трави,
признавсь в коханні я тобі.
Ти усміхнулась, мов світанок,
війнули зоряні вітри,
упали роси на поляни,
на злотоверхі явори.
Й злетіли вгору білі руки,
як я волосся цілував.
Губились божевільні звуки
твого зітхання між отав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438977
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2013
автор: Чир Нестор