рідна, пробач, що я рідко писала листи,
дзвонила лиш інколи, бачились - раз у півроку...
знаєш, світ був би порожнім, якби не ти.
вибач, як болю завдала колись ненароком.
стільки усього хотіла б сказати тобі,
чимось хвалитись, чомусь і поспівчувати...
очі у тебе були як мої - голубі,
і я так сумую за ними, що й не передати.
синочку твоєму вже п'ятий.
так час пролетів...
я вже не плачу, лиш сльози ковтаю вперто.
коханий твій досі один.
знаєш, він посивів
буквально за два чи три дні після твоєї смерті.
© bellami
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438913
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2013
автор: bellami