Двадцять літ плекаєм волю,
Але бракне кисню.
Так мордують нашу долю,
Що ніхто й не пискне.
Двадцять літ йдемо до світла,
Але скрізь… задуха…
І хоч сад вишневий квітне,
В головах – розруха.
Двадцять літ ми знову й знову
Деремося вгору.
Та плюндрує нашу мову
Можновладне горе.
Та толочать наше щастя
Злодії при владі –
І зубасті, і рукасті,
Й завжди при посаді.
Щоб ставало краще жити,
Щоб добитись ладу,
Треба владу брудну вмити
Й відстоювать правду.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438903
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.07.2013
автор: katolik