Пробачте, поетеси, я не винен,
що не примчав на білому коні
і не строчив на теми диковинні.
Ця штучна фішка ще не по мені.
Бо я люблю стандарт і постулати,
хоч можна здивувати всіх на раз.
Та як не хочуть звичного читати,
то хто полюбить генія на час?
Я по простому, запросто і ніжно
ковтнув би з кимось з кухлика води,
а вже коли навколо білосніжно,
то можна й падеграс туди-сюди.
Ви не хвилюйтесь. Я вже не жонатий.
Це лихо для початку – не біда.
Про це верлібром можна написати,
бо все одно це та ж таки вода.
Нехай там ллється. Можна і тихіше.
Фонтани слів не виправлять життя.
Я пишу вам, чого вже треба більше,
аби лунало в такт серцебиття?
Не тільки ж тої ласки, що словами,
яких ще не придумував ніхто?
Поети – це не блазні шапіто.
Слова найкращі лишаться між нами.
У заметіль і град, в грозу з дощами
хай на арені сушаться пальто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438889
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 22.07.2013
автор: I.Teрен