Ти вже не мій—моя любов розп’ята.
Іди. Поповнюй ницості ряди.
У неї ти четвертий, може, й п’ятий.
Мені б ти був єдиним назавжди…
Вона пограється тобою і покине,
А ти тоді прийдеш на мій поріг.
І плакати будеш, що дуже винен,
Що втратив це кохання, не зберіг.
А я тобі дивитимусь у очі
І слухатиму ці слова дурні.
Ти ж сам пішов—чого від мене хочеш?!
Тепер це все розказуй не мені.
Я стану гордо на своїм порозі,
Тебе гонитиму в принизливих словах.
І ти підеш. А я… відпущу сльози.
На землю впаду, мов безкрилий птах.
Моя любов вогнем обпалить душу
Й залишить незагоєні сліди…
Аби ніхто цю тишу не порушив,
Іди, іди,прошу, ти тільки йди…
Ти вже не мій—моя душа розп’ята.
А за порогом все твої сліди.
Таких, як та, у світі пребагато,
А я була б твоєю назавжди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.07.2013
автор: Натік