[i]Такі мої ці вірші, як дощі…
Леся Шмигельська[/i]
Такі мої ці вірші, як дощі,
такі, як діти, – то сумні, то гойні,
то виростають вишнею в душі,
то світяться, мов яблука червоні.
Я висіваю їх в полях світів,
на берегах незвіданих просторів,
а в серці залишаю лиш оті,
де мислі перед Господом в покорі.
Де чутно, як наповнюється ліс
Карпатами і шепчуться легенди.
Й не знати, хто у строфи їх заніс, –
чи то мольфар, чи з пісні перебендя.
Такі мої ці вірші, як сніги,
коли доокіл хмуриться журою,
і дні не родаки, а вороги,
котрі ідуть туманами за мною.
Але вони мої до скінчу літ,
тому в очах яскріють бірюзово,
і їх пташиний тихий переліт
сягає неба, як любові слово.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438776
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2013
автор: Чир Нестор