За межами реальності вже догоріло.
Цвітуть однак ще красно в полі маки.
Хтось дивне те кіно показує уміло
І посилає в снах забуті давні знаки.
Життя – це випадковість і дарунок долі.
Це – батька яблуня, обвішана плодами.
Коли ще люблять й не призначили нам ролі,
Відмірявши наш час секундами і днями.
І знову в пам”яті – тих вечорів пустеля,
І мами руки теплі з пиріжками з маком,
Де Місяць сяяв, що вчепивсь у неба стелю,
І мрії ще не зроблені «майстерно» з браком.
Життя, як ластівка, промчало поза тином
І пилом довгої дороги припорошено.
Дитинства казка вже лише спомИном
Приходить світлим янголом непрошено.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438622
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.07.2013
автор: Ліоліна