Диво дивне- ніч давно,
У кімнаті ж сонце.
Ллються промені в вікно-
Натуральний нонсенс.
Не заснути- не до сну-
Лагідне та гарне
Зирить сонце на стіну
Сонце заполярне.
І так любо, як в раю,
Легко,колисково,
Ніби я знайшов свою
Золоту підкову.
Чи маленьким на печі
Свято зустрічаю
І дивлюсь як калачі
Мама в піч саджає.
Друга ночі...у футбол
Грають лейтенанти.
Час від часу чути:"Гол!"
Й дещо з есперанто...
А закрию очі ледь-
Мчать кудись табунно,
Ніби щось жене вперед,
Олені по тундрі.
Ягель рветься із-під ніг,
Рвуться пси мисливські
Й нереальний просто біг
Й сонце,як в колисці.
Знову очі відкриваю-
В вікна промені летять.
І здалось-немов дитя,
Сонце позіхає.
Що за ніч?-І сміх, і плач.
Тож без варіантів-
Краще вже ганяти м'яч
Йти до лейтенантів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438438
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2013
автор: Михайло Гончар