Достигли тремтливі
Яблука часу,
Дерева втрачають
Багряну цноту.
Сонячній лампі
Забракло гасу.
Я загорну тебе в
Теплу турботу.
Спи, моє щастя,
Міцно засни.
Завжди я йтиму
Поряд з тобою.
Нам ще вітати
Пісню весни,
Нам брати реванш у
Життєвім двобою.
А поки в хованки
Грайся з добою.
Мені ж – виконувать
Божу волю.
Коли безсилля –
До бою,
Коли несила
До болю.
А тобі –
У міражі
Різнобарвні
Вітражі.
Не стояти
Тобі
На межі
Ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438347
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2013
автор: Олександра Василенко