Усе було, неначе в день судомний,
природи буря й пристрасті людські…
І падали додолу від утоми
старі тополі й ясени хисткі.
Громú ревли гріхами канонади
і рокотало небо від сльози.
Співав Ілля майстерно серенади
на кінчику липневої грози.
Та що там мовити – такого не бувало,
аби крізь Вічність падали дощі!
… А за вікном душа моя блукала
у чорному, як глупа ніч, плащі.
[i]липень 2012[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438073
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2013
автор: Чир Нестор