Пастки між ребрами - і ти, мов на заваді,
схопити свіжість цього літа не в снагу,
бо сипле голос твій всередину незграбність,
і по розбіжності вечірніх ліхтарів
я тільки й бачу, як розхитує мій вечір
твій вичерпаний спогадами спів.
Самотність вкотре пересипана на днище -
діряве дивиться розбещеним дитям...
і я віддам той голос, що в мені прижився,
бо, знаєш, діти хочуть більше, ніж годиться...
Й коли свідомість перешіптує зі снами,
і ми за руки вже не ходимо містами,
і ми не знаємо,як пахне літо двом,
мені ще тисне поміж ребрами любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437982
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2013
автор: Іванна Шкромида