Ти складала його із обривків фантазій,
Малювала пальцем на спітнілих полотнах вікон.
Добувала із трансцендентних родовищ алмазів,
А отримавши, клялась собі, що навіки
Разом.
Ти заклеювала надто уважні вуха словами,
В них ховаючи його він не свого, чужорідного світу.
Говорила напівзамовчаними рядками,
Щоб не видати замасковані у світлому
Плями.
Ти намагалась любити на повні груди,
Та так, щоб мліли всі заздрісні сусідні хвіртки.
А виявилось, що між вами грудень.
Тримає шлях кохання із пробірки
У нікуди.
Ти розставляла такі свідомі коми
Там, де дуже просяться жирні фінальні крапки.
І замість того, щоб прогнати його з думок і дому
Придбала нові чоловічі кімнатні тапки.
Тряпка…
Й таких, як ти, мільйони…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437973
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2013
автор: Твоя Наталка