Україно, хто тобою править,
хто тебе розхитує в човні,
що чужинці хмурі і лукаві
розпинають Мову і Пісні?
Хто тебе з порожніми очима
заганяє в стойбище чуже?..
Ти ж була славетна й одержима,
а тепер – отарна… І уже
всіх твоїх стовікових звичáїв
не почути між лихих синів.
Чураївна плаче від одчаю
і Тарас від болю занімів.
Звідусіль захланні шоумени,
шахраї і лжеязичні пси
повсідались на твої рамена
і глузують в оргіях попси.
Вже ніхто знемог твоїх не чує
під важкими чобітьми орди…
Хто новітній Карфаген зруйнує
на дорогах Хресної ходи?
Хто скарає жирунів навалу
за наругу над тобою?.. Хто?..
Вже тебе, як бранку, закували,
вже тебе розігрують в лото.
І моє від того серце плаче,
закипає крівця, як в огні.
… Україно, над тобою зрячий
сам Христос від болю сполотнів.
Дай нам знак, Ісусе, на прозріння,
щоб не впасти до землі чолом.
Може, серед глуздів ВОСКРЕСІННЯ
золотим ударить джерелом.
Може, наші пращури далекі
знов повірять в нашу ЧЕСТЬ і ЧИН,
щоб до скіму грізну небезпеку
ми гуртом здолали як один.
[i]листопад 2012[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437894
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2013
автор: Чир Нестор