Заплутані думки… Вже пізній вечір…
Неврівноваженість сполохує свідомість…
Закриті віки, мислити вже нічим…
Далека ніч, безсоння… Що ж натомість?
Це відчуття: один ти, віч-на-віч
Із почуттями, тим, що непокоїть…
Сріблястим сяйвом знову сяє ніч…
Вона жива, свої у ній закони…
Не спиться їй. Чекає все вона,
Їй так постійно щось тривожить душу…
Сиджу тихенько я біля вікна…
В неспокої, і теж мовчати мушу.
І кожен вечір – крапля, ніч, безсоння,
Натхнення, ризик, нерозумний страх…
В думок навіяних безодню
Летиш ти, наче зірка в небесах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437756
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.07.2013
автор: Мария Урста