"Тварини, які живуть з людиною, стають ручними, а люди в суспільстві один одного дичавіють. "(Геракліт)
Без теплоти,опіки і без ласки
Залишили на вулиці щеня.
Хтось вишвирнув заплакане дитятко,
Беззахисним покинув цуценя!
Без теплоти,турботи,наодинці...
Воно дрижало,плакало слізьми.
І вірило,що вернеться господар
І віднесе назад,до дітвори.
Але “господар” тільки сухо кинув
Безбарвний погляд із вікна авто.
Натішився...й без докорів поринув
У справи.Йому бАйдуже було:..
До того цуценяти,до тривоги,
Що розривала серце...
Людський рій снував безперестанку:
"Ноги,ноги...Усі не ті...
Де ж дівся власник мій?!"
Воно не сміло вірити у кривду,
Жорстокість-не вміщалась в сприйняття
І дикою була в собачім світі,
А в лЮдськім...
Хто ж подбає про щеня??!
Собаченя здригалось,потерпало...
І плакало всім тілом,всім єством.
І відмовлялось вірити у зраду.
Чи в діях його-хибним щось було?!
Щенятко лиш зігрітися хотіло,
Подарувати вірність,теплоту.
Та бАйдуже було на те "людині"...
Безбарвний погляд із вікна авто...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437683
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 16.07.2013
автор: Христина Рикмас