А на пероні так знайомі лиця…
І апогей усіх рожевих мрій:
Побіг, дивись, по нашій залізниці
Корейський поїзд, їхній диво-змій.
За нього віддали солідні гроші.
Солідним був, мабуть таки, й «відкат».
В Кореї, знаєм, фахівці хороші…
А тут ще й український бюрократ…
Він гамселив у двері кабінетів,
Кричав: «Я – вітчизняний патріот».
А потім інтерв’ю давав газетам…
Й домігся все ж – ожив «Хюндай»-завод.
А власні підприємства голі й босі:
Катма замовлень і роботи – теж.
А криза шаленіє ще і досі…
Інфляція, корупція – без меж.
Однак купили, бачте, диво-змія.
Радіють, бо… «зроста авторитет…»
Та теплиться в душі надія,
Що витрима «Хюндая» наш бюджет.
Хоча… Ціна квитків так непокоїть…
Стрибнула ж вгору за єдину мить!..
Дешевше, мабуть, з бабою Ягою
У ступі драній в Київ долетіть.
Про ступу недарма отут згадали,
Бо не для наших «змій» оцей доріг.
Та й з кліматом корейці не вгадали,
І «патріот» наш їм не допоміг.
Отож усе частіше диво-змія
У дальнім полі, між тернових віт
Ми бачимо.
А хтось серйозно ж мріяв…
Але пусте. «Хюндай» стоїть…
Стоїть!
Одне скажу: політика ця хибна.
Бо Крюків є, вагонзавод у нім,
І на «Хюндай» Корея та потрібна,
Як розумом обходимось своїм?
Однак знічев’я виникає думка:
Коли, який пройдисвіт і кому
«Хюндай» пригнав у якості дарунка,
Й коли, нарешті, сяде він в тюрму?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437643
Рубрика: Сатира
дата надходження 16.07.2013
автор: katolik