і цокотіли кроки наче годинник втомлений
і те сьогодні було вчорашнім
і коли всі кораблі викорчувати з моря
рани води заростуть ламкістю
затягнися мною до краю мовчанки
пересип мене в гавань
ніжно чеши сонливе волосся
там надто багато порухів
хляпає дощ на старі конверти
які завтра відправлю в Трою
сміялась риба десь в мені глибоко
а в тебе сузір'я лева
синів пересаджений шепіт
глаголицею неба
мій змучений іменем чужинцю
слухай мене безсоромну
ті тисячі прощальних троянців
еквівалент мого спокою
і всі їхні коні жовтаві
забобонно проповідують зрілість
тобі ще сто весен з повенями
розсікатимуть олівцями вірність
тобі ще падатимуть дзеркала
доливатимуть січень у вени
ховай наше сонце у скрині
мироточ своїм
іменем... з мене
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437631
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2013
автор: Нова Планета