Вже місяць сон, чомусь тікає з хати,
Навіть за хмарами зірки коли мутні.
Очі закриєш, але не можеш спати,
Пачка цигарок пуста вже на столі.
Думки блукають в прокуреній кімнаті,
Не можуть вихід в тумані цім знайти,
Життя летить у майці полосатій,
А хочеться все ж білу одягти.
Безсонну ніч замінить день спекотний,
Ледве не вспіє сонечко зійти,
Що на душі (в мене) не скаже близький жодний,
Навчився я свій спокій берегти.
Від всіх невдач не хочеться ламатись,
Невдалому коханню скажеш (тихо) – йди,
Мудрість завжди говорить вмій прощати,
Хоча межу цю складно перейти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437592
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2013
автор: Дядя Вова