Думав, що вже перестану
Не буду більше писати
Виходжу далеко в поле
Досі не знав
Що таке кричати у небо
Сильно так до хрипу в грудях
Вичавлювати свою душу
І ніколи не плакати
Тримаю сльози у собі
Головне щоб її не втратити
Дружити
З нею так класно дружити
Але таке не вічне
Сьогодні, як і вона
Слухаю БумБокс – Дитина
І нічого не роблю
Просто не можу
Я безмежно радий
Що вона може бути щаслива
А мені не треба
Це вже не вперше
Мука самотою закрита
Нічого
Це зовсім нічого
Пустота – моє таке життя
Добровільно здався
Без війни
Без найменшого бою за неї
Віддав напевно вже назавжди
І як тепер?
Куди тепер?
Не уявляю дороги ніякої
Мучитись так набридло
Хтось завжди говорить про долю
А в мене з нею просто недоля
Якби зупинити час
Вибрати момент коли було приємно
І вмерти там
І посилитися у її серці навіки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437547
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.07.2013
автор: Василь Великий