Земля м"яким вкривалась падолистом,
Коли ти знову стала на поріг.
Вслухалася - сурмив розлуку ріг,
І у траві губилося намисто.
Мовчала, не зронивши навіть слова,
Тай думала про ті минулі дні,-
Тоді, здавалось, ми були одні
У світі цім, і лилася розмова.
І, дивлячись в твої чарівні вічі,
Я знав, що щастя не приходить двічі -
Воно розтане з часом вдалині,
Як та любов, що зацвіла у полі
Калиною, неподалік тополі...
Й повернеться до мене тільки в сні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437324
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2013
автор: Олег Вістовський