Гонить, мовби одурів,
Вітер чорну хмару,
Вже немає в мене слів,
Бунтує отару.
Земля просить геть дощу,
Ще й тріщить місцями,
Людям зовсім не до сну,
Моляться ночами.
Коли йшов просили годі,
Нехай сонце сяє,
Тепер сонця вже доволі,
Хай дощ поливає.
А, як дощ почне знов лити,
Ввірветься терпіння,
Будуть в Бога всі благати,
Знов благословення.
Не догодиш так усім,
Стара пісня й годі,
Прийми земля мій уклін,
Дякую я долі.
Чи йде дощ, чи сонце світить,
Земля наша мати,
Вона діток своїх любить,
Про це треба знати.
http://antonina.in.ua/index.php/pejzazhna-lirika/263-pogoda.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437280
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 14.07.2013
автор: Антоніна Грицаюк