. .
..такий далекий та чужий, а заразом близький та свій..
заплуталась..
більше не впевнена..
інший..
з присмаком відчуженості, з запахом невідомого..
я не памятаю його..
такого..
..емоції живуть..людина ж лише біологічний робот.. тільки емоції допомагають подорожувати тим якісним, індивідуальним потягом..і зупинятись на правильних чи теж ні, зупинках..ось і він...здавався такою правильною та якісною зупинкою, котра з часом мала б їхати зімною, в моєму життєпотягу..а тепер..тепер все це стало холодним..та іноді здається навіть не правильним..
я ненавиджу себе за те, що маю 2 життя..якими й живу, стараючись не схрещувати їх на ніяких перехрестях, чи не плутати на роздоріжжях..і так OK, допоки вони не заходять одне на одне..,бо тоді хочеться втікти..бігти далеко..найгірше те, що втікти хочеться не від них всіх..а від себе, що зробити просто HEреально..
треба моря..
витишення..
поїхати..
так і зроблю
потрібно закінчити справи, котрі почала та купити білет в дві сторони (колись куплю в одну)..маю фізичну потребу в морі..я впевнена, саме воно!!! а не молоко з медом, як каже Мама, зробить мені добре. саме воно..
бо тепер він робить боляче..за кожним разом..а я не можу піти..
думаю..колись я закінчусь..я просто зникну..без жодних пояснень..без листів, повідомлень..я матиму скільки завгодно сил, аби ніколи більше не згадувати його..i я не буду його ненавидіти..мені буде байдуже..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437232
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2013
автор: Nora